Методи імунокорекції тварин
Застосування препаратів на основі плаценти підвищує природну резистентність організму великої й дрібної рогатої худоби
Промислове тваринництво України стрімко розвивається, однак все ж таки існує чимало стримувальних чинників галузі. Насамперед каменем спотикання на шляху до досягнення бажаного економічного результату стоять витрати на корми. А ті, у свою чергу, від цін на зерно, та витрат на білково-вітамінні й мінеральні добавки. Крім того, до великих втрат поголів’я призводить широкий спектр хвороб інфекційної та паразитарної етіології, що реєструються з раннього віку. Так, молодняк і великої, і дрібної рогатої худоби у перші дні життя є вкрай сприйнятливими до вірусних і бактеріальних хвороб, особливо у вигляді асоційованого перебігу. Все це спонукає до застосування впродовж усього технологічного циклу вирощування тварин значної кількості вакцинних і антибактеріальних засобів.
Респіраторні хвороби великої рогатої худоби вже давно поширені в Україні. Щорічно на хвороби органів дихання хворіє 45,8–50,4% телят, а гине (падіж і змушений забій) 9,8–13,1% кількості захворілих. У стаціонарно неблагополучних господарствах респіраторні хвороби реєструють у 60–90% телят, а відхід посліду досягає 45–60%.
На сьогодні вже накопичено значну базу польових й експериментально-наукових даних, що засвідчують невпинне, з усе тривожнішими темпами, зростання кількості вірулентних варіантів резистентних щодо антибіотиків різних видів мікроорганізмів.
У профілактиці респіраторних хвороб телят для підвищення імунної реактивності доцільно застосовувати імуностимулятори, що активізують клітинну ланку імунітету. Найдієвішою у профілактиці та терапії респіраторних хвороб є схема спільного застосування імуномодуляторів, специфічних біологічних засобів і препаратів, що мають противірусну активність. Ефективним шляхом розв’язання проблеми підвищення дієвості імунобіологічних засобів, антигельмінтиків й антибіотиків проти широкого спектра мікроорганізмів є використання різних препаративних форм супроводу, зокрема вітамінів й імуностимуляторів.
Ветеринарний препарат «Плацевіт Форте» створено саме з метою удосконалення терапії та профілактики інфекційних захворювань й інтоксикацій (отруєння синтетичними та харчовими отрутами, антигельмінтиками й іншими протипаразитарними препаратами, продуктами розпаду гельмінтів), анемії, гіповітамінозів, для реабілітації після антибіотикотерапії, травм і хірургічних операцій, зменшення негативного впливу стресів під час транспортування, вакцинації, зміни раціону в товарному тваринництві. Ветеринарний препарат є комплексним імуностимуляційним засобом. Завдяки наявності у складі екстракту плаценти, збалансованого комплексу амінокислот, вітамінів і мікроелементів він відновлює метаболічні процеси в організмі продуктивних сільгосптварин і птиці, підвищує природну резистентність. Препарат чинить дезінтоксикаційну й імуномодуляційну дію, підвищує рівень бактерицидної активності сироватки крові та збереженість і приріст живої маси молодняку, компенсує дефіцит біологічно активних речовин в організмі продуктивних сільгосптварин і птиці, що виникає внаслідок перехворювання та проведення профілактичних щеплень і дегельмінтизацій, забезпечує стійкість організму тварин до надмірного навантаження під час транспортування, вакцинації, зміни раціону тощо.
На клінічному аналізі встановлено, що введення екстракту плаценти позитивно впливало на функцію еритропоезу, а саме підвищувався рівень гемоглобіну на (21–37%) та еритроцитів — на (34–66%) в крові тварин. Максимальну кількість еритроцитів ((11,65±0,25) × 106/мкл) визначали після третього внутрішньом’язового введення екстракту плаценти. За орального застосування препарату кількість еритроцитів була найменшою серед дослідних груп, але більшою на 34% проти контрольної групи.
Застосування препарату з плаценти також стимулювало лейкопоез, до того ж збільшення кількості лейкоцитів спостерігали за всіх способів уведення, причому лейкоцитоз був у межах фізіологічної норми. За орального застосування плаценти лейкоцитоз був мінімальним і становив (9,02±0,32) × 106/мкл, а за внутрішньом’язового введення екстракту плаценти їх кількість зростала до (11,67±0,67) × 106/мкл.
На аналізі лейкоформул було встановлено, що лейкоцитоз відбувався в основному шляхом збільшення кількості сегментоядерних нейтрофілів у межах фізіологічної норми в 1,5–2,5 раза, які, як відомо, беруть участь у захисті від інфекцій шляхом хемотаксису та фагоцитозу, що вказувало про значне омолодження клітин крові й здатність плаценти до стимуляції загальної резистентності організму та Т-клітинного імунітету. Отримані дані коригували з результатами вивчення впливу плаценти на Т- і В-клітинні ланки імунітету, а саме: кількість Т-лімфоцитів збільшувалася з 31,2±1,3% до 38,7±0,2%, В-лімфоцитів з 2,4±0,5% до 8,7±0,6% за внутрішньом’язового введення екстракту плаценти.
Препарат справляє імуномодуляційну дію та застосовується для підвищення природної резистентності організму великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней, собак, котів і свійської птиці.
Препарат забезпечує збереженість і збільшення приросту живої маси новонароджених тварин і молодняку (на відгодівлі) продуктивних сільськогосподарських, хутрових звірів, собак, котів і птиці, покращує показники конверсії корму підвищенням засвоєння кормів і стимуляції процесів травлення, сприяє підвищенню відсотку заплідненості та полегшенню перебігу пологів і профілактики післяпологових ускладнень у продуктивних сільськогосподарських тварин.
Доведено ефективність біопрепарату на основі екстракту плаценти у лікуванні акушерсько-гінекологічних захворювань різного генезу (затримання посліду, ендометриту, маститу) у корів.
Для досліджень було обрано дві групи тварин. Першій групі, у якій було діагностовано затримку посліду, препарат з екстрактом плаценти тричі вводили внутрішньом’язово в дозі 25 см³ підшкірно на голову, інтервал між введенням — 24 год. Так у 60% тварин після другої ін’єкції екстракту плаценти послід відійшов самостійно протягом 24 год, у 40% тварин послід відділяли вручну без зусиль. Слід зазначити, що у всіх дослідних тварин не спостерігали виникнення ендометриту після курсу профілактичних ін’єкцій екстракту плаценти. Мастит спостерігали лише в одної тварини, для лікування якої застосували антибіотик відповідно до рекомендацій виробника.
Другій дослідній групі перше введення екстракту плаценти в дозі 25 см³ підшкірно на тварину проводили за 12 год до отелення, другу — відразу після. Наступних три ін’єкції провели з інтервалом між уведеннями 24 год. Так, у 40% тварин послід відійшов через 2 год після другого введення екстракту плаценти, в інших тварин — протягом 24 год. Слід зазначити, що у 10% дослідних тварин під час проведення досліду не спостерігалося ознак ендометриту та маститу.
Тваринам, яким застосовували традиційні схеми лікування або не проводили зовсім профілактично-лікувальних заходів, діагностували затримку посліду у 45%, ендометрит — у 20%, мастит, якщо не застосовували антибіотикотерапію, — 25%.
Ліцензоване
