Біотехнології

вашого успіху

Види сорбентів

Опубліковано: 28.05.2022

Важливою характеристикою якісних кормів, крім їх поживної цінності, є їхня безпечність. Але складові корму представляють собою поживне середовище для мікроорганізмів та мікроскопічних грибів, тому постійно більшою чи меншою мірою піддаються забрудненню. В якості забруднювачів у кормі виступають бактеріальні токсини, продукти гниття, радіоактивні сполуки, важкі метали. Особливе місце у токсичному забрудненні кормів займають мікотоксини – продукти метаболізму плісеневих грибів, що уражують як сировину для майбутнього корму ще під час вегетації рослин, так вже і готові корми. Згодовування тваринам уражених мікотоксинами кормів наносить значні збитки тваринництву, серед яких:

  • втрата маси тіла тварин;
  • зниження їх продуктивності;
  • зниження імунітету тварин;
  • хронічні діареї;
  • ураження печінки;
  • відставання у рості і розвитку;
  • зниження запліднюваності, аборти та народження нежиттєздатного молодняку;
  • неякісна м’ясна та молочна продукція тваринництва;
  • збільшення рівня падежу і т. ін.

З метою профілактики та лікування отруєнь, викликаних токсинами, що надходять з кормом, прийнято використовувати сорбенти – речовини, які зв’язують і виводять з організму токсичні сполуки. Сорбція, тобто зв’язування шкідливих речовин, може бути двох видів:

  • адсорбція, при якій токсини «збираються» на поверхні сорбенту;
  • абсорбція, при якій токсична речовина поглинається по всьому обсягу сорбента.

У ветеринарії найчастіше використовують адсорбенти, які за характером поверхні в свою чергу діляться на:

  • сорбенти з неполярною поверхнею, вони не розчинні у воді і мають гідрофобні властивості (активоване вугілля, лігнін);
  • сорбенти з полярною поверхнею, вони добре змочуються і змішуються з водою (силікати).

За походженням сорбенти розділяють на:

  • мінеральні (бентоніти, палигорскіти);
  • органічні (сполуки органічного походження на основі модифікованих глюкомананів стінок дріжджових клітин та пептидоглікану бактерій, неперетравлювана целюлоза, різні види активованого вугілля);
  • синтетичні полімери (холестірамін, полівінілпіролідон).

Для найвищої ефективності підходити до вибору сорбентів необхідно з розумом. Так, ці речовини мають низьку специфічність, тому, окрім токсичних сполук, сорбції можуть піддаватися і поживні речовини у просвіті кишківника (вітаміни, амінокислоти). Наприклад, гідрофобні неполярні сорбенти дуже добре адсорбують такі ж самі гідрофобні сполуки (жири і жиророзчинні вітаміни), тому при тривалому їх використанні можуть виникати гіповітамінози A, D, E, K. Мінеральні сорбенти за особливістю будови не можуть сорбувати більшість мікотоксинів, це пояснюється тим, що розмір молекули цих токсинів більший, ніж розмір пор сорбента.

Наявність у просвіті кишечника вітамінів, мікро- і макроелементів (наприклад, що були згодовані у якості кормових добавок) та лікарських препаратів істотно знижує ефективність сорбентів.

З профілактичною метою прийнято згодовувати тваринам сорбенти на постійній основі, адже повністю уникнути зараження токсинами корму неможливо, тому навіть в якісних кормах рівень мікотоксинів має гранично допустимі норми.

Види сорбентів